Зауважимо, що у поданій нею декларації доброчесності суддя в окремих розділах НЕ  підтвердила, що нею вживалися передбачені законом заходи з метою запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; що нею вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у її діяльність щодо здійснення правосуддя; що нею пройдено перевірку, за результатами якої не встановлено фактів, що свідчать про порушення нею присяги судді та не виявлено підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності; її не було притягнуто до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність.

Проаналізувавши декларації судді за 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 роки ми побачили чималі доходи родини. Зауважимо, що вся родина судді працює на державних посадах: чоловік Віри Гриців – Михайло суддя "нового" Верховного суду. Там, до речі, працевлаштована і донька Галина Гриців. Син Назар Гриців – прокурор Львівської обласної прокуратури. У 2017 році сім’я задекларувала понад 1,7 млн гривень доходу від заробітних плат.  Відповідно з 2013 по 2017 роки вони заробили майже п’ять мільйонів гривень.

Щодо майна, то у власності родини з 1995 року квартира площею 84 кв. м. у Львові.

Також сім’я у 2014 році обзавелася чималою квартирою у новобудові площею 128 кв. м. у Києві.

Віра Миколаївна задекларувала спадкове майно: квартиру у Львові на 53 кв. м., два невеликі будинки в тій же області та придбану в 2004 році земельну ділянку площею 11 545 га.

У інших членів родини нерухомість відсутня. Однак є спільний транспортний засіб у подружжя – це RENAULT SCENIC 2005 року випуску.

Здавалося б, на цьому аналізі задекларованого майна можна поставити крапку, якби не одне «але». 4 квітня 2018 року Віра Гриців мала би пройти співбесіду з Вищою кваліфікаційною комісією суддів, але слухання відклали. За словами членів комісії, причиною став висновок Громадської ради доброчесності, який начебто не відповідає вимогам до форми і порядку його подання.

Ми уважно вивчили документ, сформований Громадською радою доброчесності, і вважаємо, що ГРД вдалося виявити обставини, які свідчать про недотримання суддею Кодексу суддівської етики і ось чому.

На наше переконання, згадана квартира площею 128 кв. м. у Києві була набута сім’єю Грицевих завдяки очевидним зловживанням своїм посадовим становищем.

Родина вже отримувала житло від держави у Львові та успішно приватизувала її. Однак після переїзду до Києва чоловіка судді - Михайла Івановича (на той момент суддя Верховного Суду України) у сім’ї суддів знову вирішили скористатись статусом судді та отримати нове житло. Таке право у суддів справді є, але як воно було реалізоване Грицевими – змушує сумніватися у їх доброчесності. Так, Михайло Іванович отримав квартиру як службову у жовтні 2012 року. Через 3 місяці Дарницька РДА виключила це житло з переліку службових. А вже 10 червня 2014 року квартиру було приватизовано на суддю Гриців Віру Миколаївну, її чоловіка та двох повнолітніх дітей.

Для того щоб безкоштовно отримати такий ласий шмат державного майна, уся родина Грицевих у 2012 році змінила місце реєстрації зі Львова на Київ. Відомо, що згідно із законом місцем реєстрації є постійне місце проживання. Відповідно до декларації родинних зв’язків Михайла Грицева, його дружина – суддя Гриців Віра Миколаївна з 2002 року постійно працює у Львові. Донька з 2010 по 2016 роки була працевлаштована у Львівському окружному адміністративному суді, а син з 2008-го і понині обіймає посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі. Очевидно, що усі члени родини, окрім самого судді Грицева, фактично проживали у Львові і реєстрація у Києві була «фіктивною».

Ну і що, скажете ви, велика кількість людей проживають не за місцем реєстрації. Це справді так, але в ситуації із суддівською родиною, причиною такої «фіктивної» реєстрації, очевидно, є  ніщо інше як штучне створення умов для отримання службового житла великої площі та подальша його приватизація.

Окрім того, родина Грицевих вже один раз приватизувала житло і це вже була повторна приватизація. Так, вони справді мали залишок житлових чеків, але їх було на 9 кв. м., а отримали вони аж 128 кв. м. Непогано, чи не так?

Громадська рада доброчесності вважає, що отримання в такий спосіб службового житла є неправильним, оскільки квартир позбавляються соціально незахищені категорії людей. Та й історія з цією квартирою є хорошою ілюстрацією доречності таких висновків. У своїх поясненнях на висновок Громадської ради доброчесності чоловік судді зазначив, що отримання ним службового житла та подальша його приватизація жодним чином не порушує прав інших осіб.

Однак у Реєстрі судових рішень є відомості про справу, яку розглядав Окружний адміністративний суд м. Києва за позовом особи, яка вважала, що надання службової квартири сім’ї суддів порушує її права. Зі змісту документа випливає, що позивач перебуває на квартирному обліку, починаючи з 24.01.1977 року, та проживає зі своєю родиною, що складається з восьми осіб на житловій площі 30.4 кв. м. При цьому, надання житла у позачерговому порядку третій особі автоматично відсуває дату отримання помешкання особами, що перебувають у черзі, у тому числі й позивачем.

Таким чином, дії чоловіка судді призвели до порушення прав менш соціально захищеної людини. А Гриців Віра Миколаївна фіктивною реєстрацією у м. Києві та участю у приватизації цього житла сприяла цим сумнівним діям.

Суддя відповідно до Кодексу суддівської етики має бути прикладом бездоганної та законної поведінки. Отримання та приватизація вказаної квартири є однозначно порушенням цього правила та є свідченням зловживання свого службового становища. Вища кваліфікаційна комісія вже раз відкинула негативний висновок щодо чоловіка судді Віри Гриців, який ГРД надала під час конкурсу у Верховний Суд. А як комісія оцінить дії судді під час кваліфікаційного оцінювання?! Якщо врахувати попередні рішення ВККС, а також те, що окремі члени Комісії (Тетяна Весельська, Тетяна Шилова) і самі значно покращили свій матеріальний стан за рахунок службових квартир, отриманих у сумнівний спосіб, то рішення щодо Віри Гриців є цілком прогнозованим.

Дана інформація буде нами офіційно передана до Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Генеральної прокуратури України. PROSUD