Сас Сергій Володимирович - народився 7 серпня 1957 року в с. Єрмолаївка, Даурського району Красноярського краю, Росія.

За першою освітою – ветеринар. Юридичну освіту здобув у 1996 році, закінчивши Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. Паралельно зі здобуттям освіти, Сергій Володимирович отримав і мандат народного депутата України (1994р.) До Ради увійшов як безпартійний (був висунутий Селянською партією (СелПУ)). У парламент третього скликання пройшов за списками СелПУ, а наступні чотири скликання (до 2014 року) - за списками “Батьківщини”.

Під час роботи в парламенті, Сас займав керівні посади в різних комітетах ВРУ, а протягом 2006–2014рр. був заступником голови фракції „Батьківщина“ в парламенті.

У березні 2014 року Верховна Рада призначила Саса суддею Конституційного Суду.

За даними електронної декларації за 2015р. відомо, що у власності судді Саса є ¼ квартири в Києві площею 71,3м², рештою ¾ частинами якої володіють його дружина та діти. У 2004р. Сергій Володимирович став власником ще однієї столичної нерухомості, а саме квартири на 111,2м². Окрім цього, судді належить будинок площею 100м² та гараж 18м² у Кіровоградській обл. і машиномісце 19,4м² у Києві. Ще одне машиномісце на 20,3м² у столиці з 2013р. належить дружині, Галині Леонідівні. А от земельних ділянок у подружжя загалом майже на 7,5га.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить інформацію лише стосовно останнього надбання пана Саса в 2014р., а саме ½ земельної ділянки площею 3,65га.

До автопарку судді Суса входить три автомобілі – Volkswagen Touareg (2007р.в., подібна модель зображена на фото нижче), Opel Zafira (2002р.в.) та ВАЗ 2121(1991р.в.).

Живе ж Сергій Володимирович разом з дружиною лише на свою суддівську заробітну плату.

Мельник Микола Іванович - народився 14 липня 1962 року в с. Михайлівка, Коростенського району, Житомирської області. Кар’єра пана Мельника досить насичена. Починаючи з 1983 року, працював в органах внутрішніх справ. У 1989р. закінчив Київську вищу школу МВС СРСР, викладав в Українській академії внутрішніх справ.

З 1994р. і наступні 10 років - працює в Секретаріаті Верховної Ради на різних посадах. У період з 2000 по 2006 рр. - був членом Вищої ради юстиції. У 2004 році Мельник поєднав членство у ВРЮ з посадою заступника голови ЦВК, де пропрацював 2 роки.

Впродовж 2006–2012 років був начальником управління по забезпеченню діяльності керівництва Верховного Суду, керівником служби голови Верховного Суду, радником голови Верховного Суду Василя Онопенка.

З лютого 2012 – березень 2014 був науковим консультантом з правових питань Центру Разумкова.

З 2012 року був призначений членом Конституційної Асамблеї, але в грудні 2013 року подав заяву про вихід з неї у зв’язку з відмовою політичного керівництва від євроінтеграції та побиттям студентів 30 листопада.

У березні 2014 року Верховною Радою України призначений суддею Конституційного Суду України.

Завдяки дружині Миколи Івановича, дохід подружжя Мельників у 2015р. перевищив 1млн.грн. При річній заробітній платі у розмірі 22тис.грн., пані Уляна Іванівна успішно займається інвестуванням в будівництво, від чого і отримує чималий дохід. Схема даного заробітку проста та загальновідома – вкладаєш кошти в будівництво на початковому етапі, а згодом відчужуєш права на даний об’єкт інвестування, при цьому заробляєш на різниці.

Щоправда, без сторонньої допомоги тут не обійшлося. Протягом 2014-2015рр. пані Уляна отримала безвідсоткової фінансової допомоги на суму 1.579.000грн. Відомо, що у 2015р. таку допомогу їй надала Черненко Тетяна Василівна, яка є співзасновником ряду будівельних компаній, що входять до складу КСМ-Групп, а також компанії, що займається операціями з нерухомим майном ТОВ «Інвесткепіталгруп». В одній з цих компаній, а саме КСМ-Транс, працює і сама Уляна Іванівна.

КСМ-Групп займається, зокрема, будівництвом скандально відомого ЖК «Кришталеві джерела». Кошти на будівництво цього ЖК залучаються шляхом підписання договору відступлення участі в фонді фінансування будівництва. Скоріш за все, саме в це будівництво інвестує позичені кошти й дружина судді. Замовником даного будівництва виступає Національна Академія Наук України.

Незабаром у цьому ЖК у власності сім’ї з’явиться ще й будинок площею 316м². За даними декларації 2015р., це незавершене будівництво, яке пані Уляна повністю або частково фінансує, теж будує НАНУ.

Повертаючись до майнового стану судді Мельника, то тут все скромно. У власності судді є дві земельні ділянки площею 2500м² та 2932м², будинок на 63м², а також інше нерухоме майно 45,2м², що знаходиться в комплексі відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами. А от про право користування державною дачею в Конча-Заспі суддя чомусь не згадав. Мабуть це така традиція більшості суддів КСУ?

Їздить суддя Мельник на авто Toyota Camry 2008р.в., яке йому надала в користування донька Оксана, що стала власницею даного авто у віці 26 років.

Пані Уляні, окрім вищезгаданого незавершеного будиночка на 316м², належить земельна ділянка на 1200м² в с. Пухівка під Києвом та київська квартира площею 159,1м², яку вона придбала в 2006р. за 1млн.грн. або майже 200тис.$ за тодішнім курсом.

Сліденко Ігор Дмитрович - народився 14 червня 1973 року в с. Северинівка, Тростянецького району, Вінницької області.

У 1995 році закінчив Одеський університет імені Мечникова, працював юрисконсультом у ТОВ „Tiger LTD“. Наступних 8 років, після захисту кандидатської дисертації, працював у різних навчальних закладах викладачем різного рангу.

У 2010 році став головним консультантом відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради. Через рік Сліденко захистив докторську дисертацію за темою «Конституційний контроль в механізмі сучасної правової держави».

У 2014 році був призначений суддею КСУ за квотою Верховної Ради.

Чи можете ви уявити собі, що суддя КСУ Сліденко, разом з дружиною та двома маленькими дітьми, живе на вулиці?! Ні? А із зазначених Сліденком даних у його деклараціях (2014, 2015 рр.) виходить, що саме так і є. Ні квартири, ні будинку, ні іншої нерухомості як у судді, так і у членів його сім’ї немає. Але ви не хвилюйтеся, бо пан Сліденко просто забув вказати, що майже одночасно з призначенням до КСУ, він отримав у користування дачу в Конча-Заспі, про яку також забув згадати і у своїй електронній декларації. Ще одним підтвердженням того, що насправді фінансове становище судді Сліденка не настільки скрутне, є авто Peugeot RCZ 2011р.в., яке він задекларував. Його суддя придбав у власність у 2014р.

До речі, дане авто судді Сліденку вдалося купити дешевше його ринкової вартості, а саме за 147тис.грн. На сьогодні ж дане авто коштує не менше 17тис.$ або більше 400тис.грн.!

Живе ж суддя Сліденко разом з родиною практично лише на свою суддівську заробітну плату.

Шевчук Станіслав Володимирович - народився 11 червня 1969 року в м. Харків. Освіту здобув в Українській юридичній академії (нині — Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»), де певний час працював асистентом кафедри теорії держави та права.

На сьогоднішній день на дане майно Дениса Одда (Шевчука) судом накладено арешт.

З задекларованого майна у власності судді Шевчука є ½ квартири площею 70,8м² у Києві. Друга половина квартири належить дружині судді. Також їй належить земельна ділянка 720м² та житловий будинок 130м² в Івано-Франківській області. Пан Шевчук чи не єдиний серед своїх колег, хто не забув зазначити в декларації, що має право користування житловим будинком площею 557м² в комплексі відпочинку Пуща-Водиця.

З грудня 2013 року в спільній власності подружжя Шевчуків є автомобіль Toyota Corolla 2013р.в., який вони придбали за 221,5тис.грн. або майже 27тис.$ за тодішнім курсом.

Але повернімося до брата судді Шевчука, Дениса Шевчука (Одда).

Адже саме цю людину називають одним з "троянських коней", за допомогою яких намагалися "злити" Євромайдан в 2013-му та вдало злили "Податковий майдан" у 2010р.

Ось на відео Шевчук біля стели на Майдані, представившись "координатором Євромайдану", 29-го листопада 2013р., напередодні розгону студентів беркутами, стверджував, що "Євромайдан програв і ми будемо сьогодні розпускати людей".

А потім у ніч на 30-е листопада раптом почав демонтаж звукового обладнання зі сцени на Майдані, яке належало йому, пояснюючи це тим, що у нього "скінчилося паливо для генераторів", хоча кошти від пожертв, що тоді масово надходили на потреби акції протесту, були і паливо можна було без проблем придбати. Але Шевчук, як тодішній член оргкомітету Євромайдану, наполегливо стверджував 29-го листопада, що сцену з Майдану потрібно терміново прибрати. І тільки-но Шевчук вивіз звукове обладнання з-під стели вночі, як почали завозити "йолку", ну а потім вже і розпочався сумнозвісний штурм Майдану беркутами.

Після тих подій Денис Шевчук зник на деякий час, але з'явився як "представник Євромайдану" 13-го грудня 2013р. на круглому столі між опозицією, "громадськістю" та владою, на якому були присутні, зокрема, і Янукович з Азаровим. Ось тут він сидить поряд з комуністом Петром Симоненком.

Тоді ще була опублікована заява представників громадського Євромайдану, що Денис Шевчук не був ними делегований на даний круглий стіл і не мав жодних повноважень виступати від їхнього імені. Більш того, тоді громадські активісти розцінювали дану ситуацію як "маніпуляцію і спробу створити «кишеньковий» діалог, який насправді не має нічого спільного з наміром вирішити складну політичну кризу за участі суспільства."

Підсумовуючи все вищевикладене, ми в принципі не розуміємо, як суддею Конституційного Суду України може бути людина, рідний брат якої був безпосередньо залучений режимом Януковича до спроб розвалу Євромайдану?

Отже, як ми вже згадували, в КСУ залишається ще дві вакансії за квотою ВРУ. Нам невідомо про спроби заповнити дані вакансії. В умовах, коли від КСУ залежить вирішення таких знакових питань як Закон «Про очищення влади» та судова реформа, така бездіяльність ВРУ є, як мінімум, безвідповідальною та шкідливою. Але окрім необхідності заповнення вакансій, ще більш важливим є те, щоб нові члени КСУ були обрані з числа осіб, до яких не буде жодних питань щодо їх доброчесності.

Як бачимо, склад суддів КС, призначених ВРУ, є доволі різноманітним і не лише за рахунок біографії, а ще й за рахунок свого способу життя та вподобань. Серед них є суддя-латифундист, судді-мільйонери, а дехто навіть має рідню, завдяки якій Янукович & Ко намагалися знищити Євромайдан. І ми тут знову маємо більше питань, ніж відповідей.

А про суддів Конституційного Суду України, призначених за квотою з’їзду суддів, ми розповімо в нашій наступній частині розслідування.

Далі буде.