Усе своє життя Олег Сергійович працював у правоохоронних органах. У березні 1998 року Олег Валендюк працював на посаді прокурора прокуратури Вінницької області. Надалі він обіймав посади старшого прокурора й начальника відділу обласної прокуратури.

Найдовше Олег Сергійович Валендюк пропрацював на посаді начальника управління представництва інтересів громадян і держави у Верховному суді України та вищих спеціалізованих судах Генеральної прокуратури України. Цю посаду він займав у період 2008–2014 років. У травні 2014 року Олег Сергійович став заступником прокурора Запорізької області, а з 15 липня 2014 року почав займати посаду першого заступника прокурора м. Києва.

Як бачимо, прокурор довгий час працював за президентства Януковича та займав посаду, представники якої підлягали люстрації. Однак Олегу Сергійовичу, одному із небагатьох, вдалося успішно уникнути звільнення. Зокрема, як з’ясували журналісти програми «Схеми» 15 жовтня 2014 року, того дня, коли вступив у дію закон про люстрацію, Валендюк надіслав запит до Генпрокуратури України, чи підпадає він під звільнення. Уже через день, 16 жовтня, йому відповіли, що так. 17 жовтня Валендюк подав позов в Окружний адміністративний суд м. Києва із проханням заборонити його звільняти. І наступного робочого дня, у понеділок, 20 жовтня, з’явилася судова ухвала – заборонити Генпрокуратурі звільняти прокурора Валендюка із займаної посади. Швидкість реакції Генеральної прокуратури та винесеного судового рішення вражає, адже за фактом за 5 робочих днів Олег Валендюк уникнув люстрації. Ба більше, за словами  активіста Автомайдану Романа Маселка, ГПУ навіть не намагалася оскаржувати рішення суду та не з’являлася на засідання. А будь-які спроби Міністерства юстиції та громадських організацій оскаржити це рішення суду провалювалися, оскільки всі судові інстанції їм відмовляли пояснюючи, що «це питання їх не стосується і не порушує їхніх прав».

Відтоді кар’єра Олега Сергійовича «пішла вгору». У період березня 2015 року – липня 2016 року він був виконувачем обов’язків прокурора м. Києва. У вересні 2016 року Юрій Луценко призначив Валендюка першим заступником прокурора прокуратури АРК.

А вже із січня 2017 року Олег Сергійович перебрався на Різницьку та був призначений на посаду заступника начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури.

Однак якщо вірити інформації, яку пан Олег подав на конкурсі в ДБР, то сьогодні він звільнений від виконання обов’язків у зв’язку із прийняттям на військову службу за контрактом. А в деяких ЗМІ повідомляється, що на початку 2018 року його призначили заступником голови Служби зовнішньої розвідки України.

До речі, це не перша спроба Олега Валендюка потрапити в ДБР. У липні 2016 року він подавав документи на конкурс на заміщення посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника директора Державного бюро розслідувань. Втім, Олег Сергійович навіть не з’явився на тестування.

Після того, коли у 2016 році Юрій Луценко призначив Валендюка першим заступником прокурора прокуратури АРК, реакція громадськості була показовою. Адже мало того, що Олег Сергійович у дивний спосіб уникнув люстрації, ще з’ясувалося, що в момент розстрілу Небесної Сотні генпрокурор Пшонка видавав йому грошові премії.

Цікаво, що Олег Сергійович Валендюк має прямий доступ до Адміністрації Президента. У 2017 році журналісти програми «Схеми» декілька разів фіксували Олега Сергійовича, який відвідував АП. За інформацією ЗМІ, знайомий прокурор і з іншим соратником Петра Порошенка – Олександром Гладковським.

Також Олега Валендюка звинувачують у тому, що він не знайшов порушень у 4 справах, на яких «пиляли» 62 млн грн.

Ми також проаналізували декларації Олега Валендюка за 2013, 2014, 2015 та 2016 роки.

За цей період прокурор заробив 1,2 млн грн. Цікаво, що декларація прокурора за 2017 рік відсутня, що теж може свідчити про те, що він є заступником голови Служби зовнішньої розвідки України. Цікавими є декларації прокурора за 2013 та 2014 роки, адже в них не вказане жодне нерухоме майно. Втім, це не відповідає дійсності.

Оскільки Олег Валендюк родом із Вінниці, то там у нього залишилася квартира площею 102 кв. м. В електронних деклараціях за 2015 та 2016 роки він зазначив, що є власником 16,7 % цього житла з 1993 року. Тож недекларування квартири у своїх деклараціях за 2013 та 2014 роках може свідчити про намагання приховати свої статки. У Реєстрі речових прав на нерухоме майно можемо побачити, що іншими власниками цієї квартири є родичі Олега Сергійовича, зокрема його матір Лариса Пимонівна Валендюк.

Прокурор ніколи не декларував власного автомобіля. Тож на чому пересувається Олег Сергійович невідомо. Єдиним власником авто в родині прокурора є його матір. У 2012 році Лариса Пимонівна придбала TOYOTA RAV4 2012 року випуску. Вартість такого автомобіля – близько 27 тис. дол.

Також Олегу Сергійовичу вдалося заощадити 26 тис. дол. і 10 тис. євро готівки.

Ми здивувалися, звідки в матері прокурора понад 10 млн грн на придбання елітної нерухомості. Завдяки аналітичній системі You control нам вдалося виявити, що у 2011 році Лариса Пимонівна була співзасновником ТОВ «МОВА-ЛТД», а також значилася серед співзасновників ТОВ «Прод-мова».

Батько прокурора Сергій Леонідович Валендюк у своєму листі намагався пояснити, що теж вкладав кошти у вищезгадані квартири, а сам він 25 років працює підприємцем. Нам вдалося дізнатися, що він був (чи і досі залишається) співвласником ряду компаній і є контролером Могилів-Подільського машинобудівного заводу.

Рідний брат прокурора є провідним професіоналом із питань урегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації у Фонді гарантування вкладів. Цю інформацію він вказує у своїй електронній декларації.

Чи можна очікувати, що Олег Валендюк буде будувати політично незалежне та професійне відділення ДБР у Києві? Очевидно, що ні. Тому сподіваємося, що конкурсна комісія візьме до уваги зібрані нами факти, а політичні зв’язки Олега Сергійовича із впливовими політиками ніяк не вплинуть на його участь у конкурсі.

Дана інформація буде нами офіційно передана до Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Генеральної прокуратури України. PROSUD